Вічна пам'ять Герою: у рідну Карасиху назавжди повернувся Іван Борищук
«Відкрий мені очі, мамо, чуєш, вітер шепоче…» — скільки болю й мужності в цих рядках. Слова, які ранять, слова, які ще зовсім недавно злітали з уст нашого земляка Борищука Івана Сергійовича, слова авторської пісні, що стала його реквіємом, під тужливий лин якого Білогірська громада зустрічала сьогодні Героя.
Часто говорять, що талановита людина — талановита в усьому. Ця фраза якнайкраще підходить Івану Борищуку. В мирному житті він писав пісні, виконував їх на гітарі, займався художнім різьбленням по дереву, створював ікони. Іншою стороною його життя була любов до України, яка стала вирішальним фактором, коли прийшла пора боронити країну. Він розпочав службу в 2018 році в підрозділах поліції Хмельницької області. Його шлях ніколи не був легким, хоча й Іван ніколи не шукав легких шляхів: служба у спецпідрозділі «Богдан», батальйон спеціальних операцій «Еней», об'єднана штурмова бригада «Лють» та служба в стрілецькому батальйоні Національної поліції України. Останнім місцем його служби була посада інспектора відділення вибухотехнічної служби батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Хмельницькій області.
Волноваха, Соледар, Покровськ, Слов'янськ, Краматорськ — це не географія Донецької області, це гарячі точки війни, яку на собі відчув «Якут», як його називали побратими. 23 травня 2026 року — день, який перекреслив всі плани та мрії на майбутнє. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Черкаське Краматорського району Іван Борищук отримав важкі поранення. За його життя боролися лікарі України та Німеччини, але, на жаль, врятувати мужнього бійця не вдалося. 29 травня 2026 року його серце зупинилося...
Сьогодні, 17 червня, схилившись навколішки білогірчани проводжали Героя в останню путь «живим коридором слави». Сльози рідних та близьких, мужні обличчя побратимів та колег, які намагалися стримувати емоції, та оберемки квітів. Під тихий шепіт вітру, як у власній пісні, Іван Борищук відійшов у вічність. У липні йому мало виповнитися 45 років. Поховали Захисника на кладовищі рідного села Карасиха.
Вічна пам'ять Герою! Щирі слова співчуття родині та близьким, сили Вам витримати страшне горе. Уся громада схиляє голови в скорботі разом з Вами. Пам'ять про мужнього бійця назавжди житиме в літописах нашого краю.
