Білогірська громада провела в останню путь полеглого прикордонника Холода Володимира
Прикордонник — це той, хто стоїть першим. Між ворогом і домом. Між небезпекою і тими, кого треба захистити. Спеціальність, яка вимагає мужності, відданості і розуміння того, що агресора потрібно зупинити, зупинити будь-якою ціною, часто — ціною власного життя.
Холод Володимир Володимирович проживав у селі Калинове. Працьовитий, чесний, скромний — людина, яку в селі знали та поважали. Життя підготувало для нього багато важких випробувань, серед яких смерть батька, згодом — брата, а пізніше й матері. Проте він мужньо тримав удар, залишаючись опорою для решти родини.
У квітні минулого року він долучився до лав ЗСУ, ставши частиною Державної прикордонної служби України. Служив стрільцем у складі першого відділення 11-го прикордонного загону ДПСУ. Разом з побратимами давав відсіч агресору на Харківщині, мужньо стримуючи навали ворога. Під час виконання чергового бойового завдання отримав важкі поранення, після чого був доставлений до Головного військово-медичного клінічного центру в Києві. Спроби лікарів врятувати його, на жаль, зазнали невдачі. 26 червня 2026 року його серце зупинилося — Володимир відійшов у вічність.
Сьогодні Білогірська громада зустріла Героя на центральній площі селища. Під урочисті звуки духового оркестру білогірчани проводжали воїна в останню путь. Односельці, рідні, близькі, схилившись навколішки, прощалися з Героєм. Поховали 45-річного Захисника на кладовищі села Калинове, з усіма військовими та релігійними почестями, як і належить людині, яка загинула, боронячи свою країну.
Земля приймає своїх синів мовчки. Без зайвих слів, без пояснень — просто обіймає і тримає. Так само мовчки йдуть найкращі з нас — ті, хто не кричав про свій вибір, а просто робив те, що мусив.
Вічна пам'ять мужньому Захиснику. Щирі слова співчуття родині, близьким та всім, хто знав полеглого Володимира. Уся громада поділяє ваш біль і схиляє голови в глибокій жалобі.
