Громада провела в останню путь Захисника Василя Гулька
Він пішов боронити країну з перших днів повномасштабного вторгнення — коли ще ніхто не знав, скільки це триватиме, скільки горя й сліз принесе в українські сім’ї росія. Служив, виконував завдання, тримав позиції... До січня 2025 року, який став його останнім місяцем на фронті.
Василь Євгенович Гулько проживав у селі Кащенці. Долучившись до лав Збройних сил України, він служив навідником 1 десантно-штурмового відділення. Разом із побратимами захищав країну на Донеччині, стримуючи масовані атаки ворога. 3 січня 2025 року, перебуваючи в районі села Зеленівка Покровського району, перестав виходити на зв'язок. Увесь цей час у серцях рідних жевріла маленька надія, що він усе ж повернеться. На жаль, жорстока правда війни ранить сильніше за кулю: дванадцять днів тому прийшло офіційне підтвердження загибелі Василя Гулька.
Сьогодні Білогірська громада провела Героя в останню путь. Попрощатися з мужнім військовим зійшлися рідні, близькі, побратими та всі небайдужі мешканці нашого краю. Небо, здавалося, тужило разом із людьми, вкриваючись важкими хмарами, поки скорботна кортежна колона повільно прямувала знайомими вулицями. Навколішки, із квітами та прапорами в руках, земляки утворили живий коридор, проводжаючи Василя в його останню земну дорогу. Поховали Захисника в його рідному селі Кащенці з усіма військовими та релігійними почестями — під звуки Державного Гімну України.
Вічна пам'ять і слава мужньому воїну! Щирі слова співчуття родині, близьким та всім, хто знав Василя Гулька. Його подвиг навіки вкарбований у історію нашої боротьби. Нехай Господь прийме його світлу душу до Царства Небесного...
