У яких випадках наявне злісне ухилення від сплати аліментів
У постанові ККС ВС у справі № 175/3922/19 від 19 серпня 2021 року, Верховний суд України дав визначення «злісне ухилення», яке полягає у тривалому та наполегливому ухиленні особи від виконання обов'язку зі сплати аліментів шляхом приховування свого місця проживання, роботи, фактичного заробітку або інших грошових надходжень, незважаючи на попередження про кримінальну відповідальність.
Для встановлення ознаки злісності немає значення, чи такі дії винуватої особи виражалися у прямій відмові від виконання покладених на неї обов'язків, чи мали форму пасивного ігнорування, уявної неспроможності або необізнаності про необхідність їх виконання, оскільки всі ці обставини у будь-якому разі призводять до ухилення від сплати коштів на утримання дітей.
Так у згаданому вище рішенні зазначено: «Місцевий суд не встановив обставин, які б перешкоджали особі протягом тривалого часу належним чином виконувати обов'язки, покладені на неї законом, щодо утримання своїх неповнолітніх дітей, що свідчить про злісність ухилення від аліментних зобов'язань.
Це частково підтвердив і сам засуджений, який у судах першої та апеляційної інстанцій повідомляв, що не міг тривалий час здійснювати грошові перекази для погашення заборгованості щодо аліментів через:
• скрутне матеріальне становище;
• відсутність коштів;
• те, що має на утриманні сім'ю й інших малолітніх дітей.
Однак вказані обставини в будь-якому разі не звільняли його від виконання батьківських обов'язків щодо утримання всіх його неповнолітніх дітей, а отже не давали йому підстав протягом тривалого часу не сплачувати аліменти, які призначені рішенням суду».
За матеріалами Білогірського бюро правової допомоги