Протидія торгівлі людьми
Відповідно до Закону України „Про протидію торгівлі людьми” торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.
Існує багато причин торгівлі людьми, які є комплексними та взаємопов’язаними.
До внутрішніх чинників належать:
- соціальна нерівність та низький рівень життя населення;
- насильство в сім’ї та інші прояви гендерної нерівності;
- девіантна поведінка членів сім’ї (вживання алкоголю, наркотичних речовин тощо);
- викривлення моральних цінностей та відсутність духовних принципів певної частини населення;
- привабливість кращого життя за кордоном та погана обізнаність громадян України щодо можливостей працевлаштування і перебування за кордоном та їх наслідки тощо.
До зовнішніх чинників торгівлі людьми належать наступні:
- спрощення можливостей для подорожування;
- лояльність законодавства до заняття проституцією у багатьох країнах світу;
- попит на низькооплачувану працю та комерційну сексуальну експлуатацію, особливо дітей;
- попит на працю в галузях, де основна частина населення не бажає працювати через низку причин, зокрема небезпечні умови праці тощо;
Слід зазначити, що жертвою торгівців людьми може стати будь-яка особа, незалежно від віку та статі.
Основними уразливими категоріями осіб, які відносяться до групи ризику потрапити до торгівців людьми є:
- незаміжні жінки, самотні матері, розлучені особи;
- молодь, діти вулиці, діти-сироти, вихідці з неблагополучних сімей;
- сільське населення;
- внутрішньо переміщені особи;
- іноземні громадяни – трудові мігранти;
- особи, які зазнали насильства, у тому числі сексуального;
- бідні, малозабезпечені особи;
- особи з проблемами психічного здоров’я.
Найбільш вразливими до торгівлі людьми категоріями населення є:
- жінки у віці 18-26 років, у першу чергу незаміжні (вразливі до сексуальної експлуатації);
- чоловіки у віці 25-60 років, у першу чергу одружені (вразливі до трудової експлуатації);
- діти у віці 13-18 років, у першу чергу дівчатка з неповних та реструктурованих сімей (коли один із батьків нерідний).
Торгівля людьми - злочин, за вчинення якого в Україні передбачено кримінальну відповідальність на строк до 15 років позбавлення волі.
Торгівля людьми є третім за прибутковістю видом злочинної діяльності, після продажу зброї та наркотиків.
Торгівля людьми має різні види, серед яких примусова праця, рабство, звичаї подібні до рабства, сексуальна експлуатація, використання у порнобізнесі, примусова вагітність, вилучення органів, проведення дослідів над людиною, використання у жебрацтві, втягнення в злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, продаж дитини.
В Україні створено законодавчу базу для боротьби з торгівлею людьми.
20 вересня 2011 року вступив в силу Закон України „Про протидію торгівлі людьми”, розроблено та затверджено підзаконні нормативно-правові акти у сфері протидії торгівлі людьми.
Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2012 № 783визначає «Порядок взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми».
