Захід з вшанування опікунів та піклувальників
Яке найкраще слово в світі?
Раз мудрий хтось спитав в людей.
„ Здоров’я , “– відповів недужий.
„ Ні, молодість, “– сказав старий.
„ Найкраще – хліб, “– жебрак говорить.
„ Перемога “– відповів солдат.
„ Найкраще воля, “– раб промовив.
„ Ні – правда!“– вигукнув мудрець.
Аж тут озвався несміливо
Сирітка, ще маленький хлопчик:
„ Найкраще в світі слово – мама!“
І всі сказали: „ Мама?! Так!!!“
У другу неділю травня відзначається День Матері. Берегиня, порадниця, захисниця – якими тільки словами, наповненими теплом і любов’ю ми звертаємось до мами. І скільки б нам не було років – для матері ми завжди залишаємось дітьми.
14 травня 2025 року Хмельницька обласна служба у справах дітей провела захід з вшанування опікунів та піклувальників, які щоденно дарують тепло та підтримку дітям. З усієї області з’їхались жінки, які не тільки народили власних дітей, а й віддали тепло і любов дітям, які з тих чи інших причин залишились без батьківського піклування. Начальник обласної служби у справах дітей Любов ТИМОФІЇВ з теплими словами вдячності звернулась до присутніх і подякувала їм за турботу про найменших громадян нашої держави.
«Справжня родина – це не лише кровні зв’язки, це передусім любов, підтримка і взаємоповага. Ми щиро вдячні кожному, хто відкрив своє серце для дитини» - зазначила Любов Ларіонівна.
Усі наші опікуни та піклувальники заслуговують на найкращі слова подяки. І особливо хочу відзначити сім’ю Світлани Валеріївни і Юрія Леонтовича Романюків з села Весняне.
Сім’я Романюків народила і виховала сина та дочку, які вже й самі мають власних дітей. Здавалося б, живи для себе, відпочивай, але не така вдача у цієї хорошої сім’ї. Так склалось, що в далекому 2013 році племінники Світлани Валеріївни залишились без батьківського піклування. Владиславу було півтора року, Володимиру – 5 з половиною. Хтозна, як би склалось життя цих дітей, якби не Вікторія, дочка Світлани і Юрія, яка сказала про те, що діти мають жити у сім’ї. Прийняти рішення про взяття під опіку дітей і забезпечити їм повноцінний догляд було не легко. І саме підтримка Юрія Леонтійовича допомогла його дружині взяти на себе велику відповідальність за життя і здоров’я маленьких дітей. Усього було за цей час: недоспані ночі і лікування в лікарнях, допомога в навчанні і пошук слова, яке підтримає дитину. Але найбільшою нагородою було слово Мама і Тато, якими діти і сьогодні звертаються до своїх, тепер уже батьків, які народили їх серцем. Пройшли роки і тепер Володя навчається в Плужненському професійному аграрному ліцеї, Владик – у 7 класі Квітневського ліцею. Світлана Валеріївна і Юрій Леонтійович як і раніше, продовжують жити турботами про дітей і онуків, живуть їх проблемами і ділять з ними радість.
Це історія лише про одну з багатьох сімей, які мають велике і любляче серце. І такими сім’ями наша громада пишається. Дякуємо Вам за те, що живете дітьми, їх проблемами і перемогами. Бажаємо Вам і Вашим сім’ям добра, достатку і мирного неба.
Начальник служби у справах дітей
Сергій ДОВГОШЕЙ
