Білогірська громада провела в останню путь військовослужбовця ЗСУ - Гришка Максима Анатолійовича
Понад рік тривають спроби російського агресора дістатися до Покровська. Стільки ж часу українські військові мужньо тримають оборону, завдаючи ворогу величезних втрат. На жаль, не без втрат і з нашого боку… З тією лише різницею, що ми втрачаємо найкращих — мужніх синів українського народу, тоді як агресор — цинічних злочинців, які вдерлися на територію суверенної держави.
Повномасштабне вторгнення змусило Гришка Максима Анатолійовича залишити рідний дім. Значну частину свого життя він прожив у Мелітополі. Не бажаючи жити під окупацією росіян, був змушений шукати нову домівку, якою стала наша громада. Проживаючи з близькими в Сушівцях, у 2023 році він долучився до лав Збройних Сил України, де обіймав посаду командира радіовідділення взводу зв’язку. Мужній, надійний і відданий присязі, він разом із побратимами ніс службу в Запорізькій області, а згодом — на Донеччині, де й обірвалося його життя. 21 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Новогродівка зв’язок із військовим зник. Довгих десять місяців родина не полишала спроб його знайти. Проте страшна звістка, яка надійшла минулого тижня, поклала край усім сподіванням.
Сьогодні білогірчани, ставши навколішки, зустрічали Героя — Гришка Максима Анатолійовича, який загинув у віці 40 років, до останнього зберігаючи вірність присязі. Поховали бійця в селі Сушівці з усіма військовими та релігійними почестями.
Висловлюємо щирі слова співчуття родині захисника. Уся громада в скорботі разом із вами. Нехай душа полеглого Максима знайде вічний спокій. Навіки в наших серцях…
