Білогірська громада провела в останню путь військовослужбовця ЗСУ - Жилу Віталія
Кожна втрата Захисника боляче ранить серце. Молоді Герої змушені жертвувати найдорожчим — своїм життям, щоб зупинити підлого й цинічного ворога.
Сержант Жила Віталій Анатолійович, 1988 р.н., не зміг стояти осторонь, коли чобіт російського солдата ступив на українські землі. На посаді водія 2-го мінометного взводу 2-ї мінометної батареї 2-го механізованого батальйону він мужньо боронив країну на Донеччині. Хоробрий воїн, вірний побратим, він завжди залишався вірним присязі. 20 липня 2025 року зв’язок із військовим обірвався. Понад два місяці рідні сподівалися на повернення бійця, але, на жаль, не судилося.
Сьогодні, зі сльозами на очах, мешканці одразу двох громад прощалися з полеглим Захисником. Жалобна церемонія розпочалася в Шепетівці, де він проживав. Схилившись навколішки, зустрічали земляка мешканці нашої громади. Встелені квітами узбіччя доріг, згорьовані обличчя рідних та близьких Віталія, тихий шелест блакитно-жовтого прапора на домовині… Ще один Герой відійшов у вічність, ще одна невиліковна рана на серцях мешканців нашої громади. Поховали бійця в рідному селі Синютки з усіма військовими та релігійними почестями.
Вічна пам'ять Захиснику! Щирі слова співчуття родині, близьким, усім, хто знав Героя. Сили вам пережити це страшне й непоправне горе. Уся громада в скорботі разом з вами.
