Чин похорону військовослужбовця ЗСУ Самчука Костянтина
Півтора року між небом і землею. Півтора року страшної тиші, яка розривала серце, та крихітної, майже неможливої надії, за яку родина трималася всупереч усьому. Кажуть, що воїни не вмирають, поки про них пам’ятають. Але ж наскільки важко вірити, чекати, сподіватися й врешті-решт отримати підтвердження найстрашніших побоювань.
27 листопада 2024 року стало днем, який розділив життя родини Самчук на «до» та «після». Саме тоді зник зв'язок із нашим земляком, уродженцем села Вільшаниця — Самчуком Костянтином Васильовичем. Мужній воїн, патріот своєї країни до лав ЗСУ долучився на початку березня 2022 року. Здобув спеціальність пожежника, оператора РВП та снайпера. В той страшний листопадовий день він вийшов на своє чергове бойове завдання поблизу села Пушкіне Покровського району Донецької області, яке стало для нього останнім.
«Ліон», як називали його побратими, мав плани на життя, мрії, за два роки до того створив сім'ю й робив усе, щоб його рідні жили під мирним небом. Він вірив в перемогу, але у війни свої плани на кожного. Костянтин Самчук загинув, не доживши місяця до свого 35-річчя.
Сьогодні, схилившись на коліна, Білогірська громада провела свого земляка в останню путь. Під тужливий лин «Плине кача» мешканці нашого краю прощалися зі ще одним бійцем, який пожертвував собою заради того, щоб кожен із нас міг жити відносно мирним життям. Поховали Костянтина Самчука на кладовищі села Вільшаниця з усіма релігійними та військовими почестями.
Вічна та світла пам'ять Герою! Щирі слова співчуття родині та близьким. Уся громада в скорботі разом з вами.
